Марко Терен20 вересня о 09:57  · 5 років і 20 днів тому, одного юнака, громадянина України, Богдана

Марко Терен20 вересня о 09:57  · 5 років і 20 днів тому, одного юнака, громадянина України, Богдана Ковальчука, було  схоплено терористами в окупованій Ясинуватій та незаконно заарештовано за підозрою у співпраці з українськими спецслужбами. у хлопця, що нарешті отримав змогу вирватися з окупованої території та виїхати за межі пекла, щоб спокійно жити з бабусею, щоб вступити вчитися та отримувати спеціальність, відібрали надію. згадайте себе 17-річними? що там видно було попереду? чого прагнулося? море надій, великі плани на майбутнє, веселі друзі, перші ніжні стосунки, чарівна юність та все життя в наших руках, безцінне усвідомлення того, що все залежить від нас самих. і в 17-річного Богдана все було так, якщо б не один нюанс: його життя, разом з усіма планами, надіями, можливостями та розкошами юності, раптом опинилося в брудних руках озброєних рашистських терористів. вони вирішили все за нього, бо почули себе всемогутніми безкарними богами! війна - це біль і втрати, багато болі та втрат. моря сліз за полеглими та туги за живими. це про зневіру та крайнощі. про кров та несправедливість. скільки таких історій, Боже….але я знаю напевне, що не можна опускати руки. знаю, бо ми не беззбройне стадо. в нас нема іншого цивілізованого шляху захиститися та відстояти своє право на існування. інформація - це зброя. слово - це зброя. розповсюдження інформації - це зброя. людська увага та підтримка - це зброя. маючи стільки зброї на руках, дієвої, яка вже нам служила і допомагала рятувати життя, як можна не скористатися нею в битві за Богдана? але ви маєте знати ще дещо, дуже важливе: під час одного з великих обмінів полоненими в грудні 2019 року, бойовики запропонували «помилувати» Богдана та інших шістьох хлопців, які були затримані разом з ним за підозрою у співпраці з українськими спецслужбами. «Помилування» було можливе лише за умови, що хлопці «покаються» (читай: зізнаються в тому, в чому їм скажуть) і вийшовши «на свободу», не матимуть права виїздити за межі окупованого Донбасу. Шестеро хлопців пішли на згоду з терористами. Але Богдан Ковальчук відмовився. Він заявив, що хоче жити тільки на підконтрольній уряду Україні території. Як покарання за такий прояв сміливості, терористи не включили його до списку наступного квітневого обміну. Богданові дали 10 років ув’язнення. з наступними обмінами не склалося теж. вже 5 років і 20 днів хлопця незаконно утримують злочинці. 18, 19, 20, 21, 22 …. п’ять днів народження, п’ять вкрадених років життя в молодої сміливої людини, в нашого брата. кожного разу, коли згадую про це, коли усвідомлюю, то починаю плакати. нікому б не побажав такого випробування. навіть не можу уявити, як живеться бабусі Богдана, яка так чекала його і він мав вже приїхати до неї того серпневого дня. але замість зустрічі прилетіла жахлива звістка. бабуся Богдана звернулася до мене за допомогою. вона не може ні жити спокійно, ні спати спокійно. вона мріє побачити онука і обійняти його після років приниження по інстанціях, щохвилинного страху за його життя і нічних жахіть. в мене близько п’яти тисяч друзів. хто дочитав мій допис до кінця - спасибі. тепер ви теж знаєте історію Богдана. в коментарях буде посилання на статтю. почитайте ще там. приділіть час, будь ласка, напишіть пару слів від себе та зробіть репост мого допису. ми маємо зброю, нам треба скористатися нею, щоб звільнити Богдана. думка про те, що він приречений ще щонайменше 5 років сидіти в підвалах під прицілом терористів лише за бажання жити на своїй землі, нестерпна. я прошу підтримки: давайте привернемо увагу, нагадаємо про цю історію, яку так рідко згадують, наче Богдана нема. але він є, він чекає. він сподівається. він хоче додому. поети, співаки, музиканти, письменники, не важливо, де ви живете, якщо хочете допомогти, напишіть мені, будь ласка, щоб взяти участь в онлайн-акції #FreeKovalchuk! харківці, мої рідні, активісти. я дуже сподіваюся на вашу підтримку, на те, що ви влаштуєте акцію біля нашого намету «Все для перемоги». бо йти до перемоги - це боротися за кожного свого, за кожне серце, за кожен розум. а тут, знаходячись далеко від дому, я буду просити естонську спільноту українців долучитися до руху #FreeBohdanKovalchuk, щоб допомогти Богданові, щоб влаштувати акцію підтримки для нього та привернути увагу тих, хто дійсно може витягти його з полону. плакат зробив Нікіта Тітов -- source link

More pics about